Дізнайся все чітко!

Перекладач, товмач — 1) Проміжна ланка в комунікації, необхідність в якій виникає у випадках, коли коди, якими користуються джерело та адресат, не збігаються. Як мовний посередник перекладач може здійснювати не тільки переклад, а і різні види адаптивного транскодування. 2) Людина, яка професійно займається перекладом.

Найчастіше перекладачі здійснюють усний чи письмовий переклад, або ж поєднують ці види діяльності. Окремим випадком є синхронний переклад. Поява перших перекладачів відноситься до давніх часів, яку більшість науковців пов'язує з контактами між племенами. Спочатку переклади мали усний характер, а писемні з'являються в Давньому Єгипті (ІІІ тисячоліття до н. е.), де першим перекладачем був Анхурмес.

Перекладачі займали особливу професійну нішу, вони вважалися обслуговуючим персоналом та користувались зневагою через знання «варварської» мови. Працювали в канцеляріях фараона і храмах.

Справжнього розквіту перекладацька діяльність зазнала за часів правління Рамзеса ІІ, де особливою популярністю користувались переклади дипломатичних текстів.

 Рим

Першим римським перекладачем є сенатор Гай Ацилій, який спеціалізувався на політичних промовах. Писемні переклади першим здійснював Люцій Лівій Андронік. Його найвідомішою працею є переклад «Одіссеї» Гомера латинською мовою. Він не тільки перекладав тексти з однієї мови на іншу, а й адаптував їх відповідно до потреб читача. Цей факт свідчить про появу адаптованого перекладу.

Середньовіччя

У давнину ще не існувало певних вимог щодо перекладу та перекладачів, тому опрацювання текстів було довільним. Значного розвитку перекладацька діяльність досягає в Середньовіччі. Перекладачі зосереджувались в монастирях для перекладу релігійних текстів, в основному з Біблії. До їх роботи починають висуватися вимоги, оскільки важливим було максимально точно, без спотвореннь, перекласти текст. Також здійснювався адаптований переклад, з творів часто вилучались невідомі слова, або ж їх замінювали зрозумілішими. Перекладачі під час роботи з текстом користувалися транскрипціями.

В епоху Середньовіччя перекладаються й літературні тексти, але їх частка незначна. Відомими тогочасними перекладачами були Огієн, Ієронім Стридонський, Ноткер Губастий та ін.

Епоха Відродження

В епоху Відродження зі збільшенням кількості перекладів з'являються університети, де готуються перші перекладачі.

Київська Русь

Мистецтво перекладу відомо і в Київській Русі, де перекладались біблійні та богослужбові книги, твори церковних діячів, патерики, хроніки, наприклад, «Хроніки Георгія Амартола», «Хроніки Іоана Малади» тощо.

У «Повісті врем'яних літ» зазначалося, що важливий внесок у розвиток перекладу зробив Ярослав Мудрий. Дослідник Нелюбин Л. Л. у книзі «Наука о переводе» наводить цитату з цього літопису: «Ярослав собра писце многы и перекладаша от грек на словенское письмо, несея книжными словесы сырдца верных людий».При дворі Ярослава Мудрого заснована школа переписувачів книг з різних мов. До Києва були запрошені знавці різних мов, яки ставали викладачами школи.З поширенням друкарства на території України, значна кількість літератури перекладається не лише в монастирях, а й в університетах. При університеті Св. Володимира вченими організовано гурток, який забезпечував друкарів перекладами богословських і навчальних текстів.

Перекладацькою діяльністю займались і такі відомі письменники як Іван Франко, який переклав «Мертві душі» Гоголя, Леся Українка, яка працювала над перекладом поетичних творів Сходу. Максим Рильський переклав «Євгенія Онєгіна» Пушкіна, який вважається найкращим. У 20-30-х рр. XIX ст. українські поети-романтики започатковують школу перекладу.

30 вересня — Міжнародний день перекладача.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87